У чому ваше джерело? Куратори та художники виставки “Осінь бінарності” про свою ідентичність

Вистaвкa прoxoдить у кoлишньoму пaвільйoні рaдянськoгo бювeту

У приміщeнні київськoгo aрт-мaйдaнчикa “Джeрeлo” дo 6 листoпaдa прaцює цілoдoбoвa вистaвкa “Oсінь бінaрнoсті”.   Пoдія прoxoдить у рaмкax прoєкту “Пaвільйoн “Джeрeлo”: Тілa в місті” у кoлишньoму пaвільйoні рaдянськoгo бювeту нa вулиці Бoгдaнa Xмeльницькoгo. Прoтягoм двox місяців после этого відбувaються пoдії, присвячeні сoціaльним прoблeмaм у місті: візуaльнoї eкoлoгії, нaсильствa, прaці, гeндeру.

Нa вистaвці “Oсінь бінaрнoсті” прeдстaвлeні відeoрoбoти укрaїнськoї пeрфoрмeрки Пaнди Вoлкoвoї тa чeськoгo xудoжникa Янa Мaтісeкa нa тeму гeндeрниx викликів тa гeндeрнoї пoлітики міськoгo життя. Ініціaтoрoм тa oргaнізaтoрoм прoєкту виступив курaтoрський тяга “Сирa нoрa”: aрxітeктoркa Бoгдaнa Кoсмінa, xудoжники Aлінa Клeйтмaн тa Микитa Кaдaн.

Ми зaпитaли курaтoрів тa xудoжників, щo є джeрeлoм їxньoї ідeнтичнoсті.

Пaндa Вoлкoвa,   укрaїнськa пeрфoрмeркa

“Джерелом моєї ідентичності є праздник творчий початок, який я відчувала з самого дитинства. Це теточка відчуття, коли дуже глибоко відчуваєш світ і віриш у нього. Я завжди йшла прежде людей і від бажання зробити їм щось хороше. Мене дуже стимулює любов предварительно людей та віра в людство. Дуже надихають человек усіма їхніми діями. І в першу чергу — нескінченна жага до самого пізнання ідеалів, це мене стимулює. Мені завжди хочеться трохи більше зрозуміти та доторбанить. Мені здається, саме це рухає мене. Насявить людям, що світло — у них. Що вони можуть запалювати одне одного. Що до сей поры найчарівніше — в них”.

Panda, вона ж Мария Волкова, через військові дії получай Донбасі у 2014 році переїхала после Києва, де живе та працює досі. Перформерка шукає нові способи привернення уваги по тем ЛГБТ та ВІЛ-дискримінації. Її “діалог зі спільнотою” можна охарактеризувати як мультиартову діяльність із глибоким соціальним контекстом.

У 9-хвилинній відеороботі Панди “Сонечко і божа прекрасно” з\’являються три героїні, пов\’язані між собой фантазіями. Відео представляє механізм із декількох інсценованих фантазій, що гранично розкривають “озовнішнений” та сексуалізований плащаница “жіночого” як набір елементів для того колажу, які авторка перезбирає в альтернативному порядку, беручи під контролирование та демонструючи їхню умовність.

Jan Matysek,   польський відеохудожник

“Я далеко не сприймаю своє джерело зосередженим бери одному енергетичному “місці”. Воно розкидане у всьому, що потеть мене живим. Джерело, що формує стиль, через який я себя уявляю. Джерело та ідентичність взаємопов’язані, оскільки вони взаємно віддзеркалюються та міняються ролями.

Джерело як початок відображається в теперішньому як произведение. І цей результат у формі ідентичності стає джерелом зворотного зв\’язку во (избежание ідентичностей інших людей. Я вважаю, що важливо відстоювати свою ідентичність всередині себя, усвідомлювати її стабільність, тому що вона крихка.

Але в праздник же час необхідно зовні релятивізовувати нашу ідентичність, щоб надати їй трохи плинності й дозволити собі відчути її. Я цілеспрямовано черпаю свою ідентичність у тваринах, рослинах, клітинах, своїй уяві — іноді це дуже оптимистично. Щиро раджу спробувати.

Джерело страта життя — це моя робота та полно, що навколо неї обертається. І джерелом моєї роботи є мій життєвий досвід. Останнім время от времени найглибшим джерелом всего наилучшего-чого для мене було нічого невыгодный робити й робити саме ніщо”.

Иван Матісек — чеський коллажист. Закінчив феміністичну студію “Нові медіа 2” в AVU у Празі, студію сценографії у JAMU у Брно та пройшов стажування в UdK у Берліні, нате студії експериментального фільму. Працює куратором у галереї “Умакарт” у Брно. Створює власні історії та міфи. Його художня опыт ґрунтується на ідеях трансгуманізму, екофемінізму та тілесності, поєднуючи методи психотерапевтичного гіпнозу та заклинання.  

Иван Матісек підготував відео “Вологий дремота Левіафана”, яке триває 2 хвилини 35 секунд. Героями його роботи стали фантастичні істоти, схожі нате мешканців водойм. Вони зізнаються у своїй небінарності, розповідають относительно оргазм і б\’ються вслед восьминога. Художник привертає увагу приставки не- лише до питань гендеру, а й прежде мутації, екології.

Богдана Косміна,   архітекторка, кураторка

“Моя ідентичність багатоманітна: я архітекторка, працюю по-над різними міськими проєктами та реноваціями споруд пізніх 80-х. Наприклад, книгарня та медіатека Довженко-центру і кав\’ярня у 15-му павільйоні получай ВДНГ. Також мене цікавить архітектура виставок — як персональних, этак і групових. Я працювала з mumok, галереєю “Лабіринт” та Пінчук Арт Центром. Також працюю як художниця, в останні роки розробляла site specific проєкти про фестивалів “ICKРА”, Brave!Factory.

Але в першу чергу моя ідентичність криється в любові вплоть до Києва. Я виросла бери Троєщині, це дуже потужний область, найбільший у Києві, що існує досі кроме метро у стані, немов пора зупинився. Я надихалася цим великим ансамблем 90-х із дитинства і враз продовжую звертати увагу получай пізньорадянський спадок 80-90-х, який несе в собі цінну культурну функцію, і його потенціал можна розкривати наново, експериментуючи з його новими функціями”.

Аліна Клейтман, художниця, кураторка

“Моє джерело всередині мене. Якийсь мій інстинкт, якому я дуже довіряю і якому я слідую, коль мені здається, що мені хочеться, що мені без- вистачає такого формату, як пирушка, який створили ми”.

Для виставку

“Осінь бінарності, ли епоха пізньої бінарності”, — таке визначення ми пропонуємо чтобы часу, в якому живемо, — поділився опекун проєкту Микита Кадан. — Активна меншість виходить з підпілля, легально приймає раньше рук інструменти влади, дерадикалізується, зберігаючи, втім, в очах консервативної більшості манер приголомшливої ​​радикальності, й стає впливовою. Опір прихильників старого світу набуває істероїдних (белое, а молодь ясно бачить, из-за ким майбутнє, і делать вибір”.

За словами кураторської групи, границы експонування спрямований бери впровадження мистецтва у повсякденне життя городян стойка рамками галерей та музеїв, а також є новою формою репрезентації мистецтва ради часів пандемії. Протягом роботи виставок відбувається публічна програма: лекції, тренінги, воркшопи.

Проєкт проскользнуть за підтримки Українського культурного фонду та департаменту культури КМДА. Партнерами проєкту також стали літературне чепок “Хармс” та музичний колектив “Біоритм”.

Читайте також:

Бруклинские художники создали 999 копий рисунка Энди Уорхола и предлагают повидать удачу за $ 250.

Авангардистка Алевтина Кахидзе вспоминает о Стасе Волязловском.

джерело

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Обсуждение закрыто.